Російська пропаганда як державно-інформаційна система почала формуватись ще в 2000-х роках з приходом Володимира Путіна до влади. Про це пише Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Стаття присвячена аналізу еволюції та функціонування російської пропагандистської машини в період путінського режиму, розподілу на внутрішні й зовнішні інформаційні кампанії та їхніх ключових меседжів. Особливу увагу приділено темам “війни із Заходом” і ядерного шантажу, а також механізмам впливу на аудиторію в країнах Європи, Латинської Америки, Африки й США.
Спробуймо окреслити відмінності у підходах до різних цільових груп і пояснити постійну брехливість російської пропаганди як засіб політичного виживання авторитарного режиму.
Формування пропагандистської машини путінського режиму
Російська пропаганда як державно-інформаційна система почала формуватись ще в 2000-х роках з приходом Володимира Путіна до влади. Основні ресурси (телебачення, зокрема "Перший канал", "Росія-1", НТВ; пізніше — RT, Sputnik, "Царьград") були централізовані під контролем держави або лояльних олігархів.
Кремль інвестував у створення потужних мереж маніпуляції, включаючи бот-ферми, фейкові акаунти, інформаційні спецоперації, іномовлення, а також "аналітичні центри", які створюють і поширюють потрібний наратив. Цією системою керують особи, наближені до ФСБ, адміністрації президента РФ та великих державних корпорацій.
Важливим чинником є системне маніпулювання історією, викривлення фактів, створення псевдоісторичних наративів, що сприяють формуванню негативної ідентичності ворога (зокрема України) та міфу про героїчну Росію.
Меседжі для внутрішньої аудиторії
Меседжі для внутрішнього споживача формуються за кількома інформаційно-психологічними напрямами:
- Священна місія Росії — уособлення ролі "останнього бастіону духовності", що веде боротьбу із зіпсованим Заходом.
- Ностальгія за СРСР: імперська модель "русского мира". Одночасно з ностальгією за СРСР просувається звеличення усіх форм російського імперіалізму з минулого.
- Демілітаризація та "денацифікація" України — виправдання війни через створення образу "нацистського ворога". Демонізація України як "нацистської держави"
- Облога і героїзм — меседж про те, що вся країна перебуває в облозі, що виправдовує жертви, мобілізацію та обмеження прав.
- Росія як жертва змов — постійне відтворення уявлення про змови Заходу, НАТО, США, ЄС, які нібито намагаються зруйнувати Росію зсередини.
- Демонізація опозиції — усі внутрішні критики тавруються як "зрадники", "агенти Заходу", "ліберасти". Для цього було вигадано статус «іноземного агента», що повинен фіксувати статус будь-якого опозиціонера як чогось чужого та ворожого.
- Соціальні фобії — використання антиЛГБТ, антифеміністичних, ксенофобських та антиукраїнських меседжів для консолідації та морального підкріплення режиму.
- Культ Путіна як єдиного гаранта стабільності та сили. Вождь ототожнюється з самим фактом існування держави.
Кремль використовує телебачення як головний канал впливу, особливо серед літнього населення. Особливе місце займає теза про ядерну загрозу: "краще ядерна війна, ніж капітуляція перед Заходом". Цей меседж — системний елемент мобілізаційної пропаганди.
Після початку повномасштабної війни в Україні російські медіа активно розвинули тезу про глобальний конфлікт із Заходом. У наративах: "Захід — це джерело зла, сатанізму, упадку моралі", а Росія — останній бастіон традиційних цінностей. Це супроводжується образами релігійного месіанства та цивілізаційної боротьби.
Зокрема, CNN наголошує на постійному згадуванні ядерної зброї в риториці Кисельова, Соловйова та інших медіаперсон. Ядерна загроза застосовується як для внутрішньої мобілізації, так і як засіб залякування зовнішньої аудиторії.
Зовнішня пропаганда
Мета — роз'єднати демократичні суспільства, підірвати довіру до урядів, створити ефект втягування у "не свою війну". Основні меседжі:
- "Україна — корумпована держава, яка тягне ресурси Заходу""Санкції шкодять
- простим європейцям"
- "Війна спровокована США та НАТО"
Використовуються соцмережі, інфлюенсери, антиглобалістські рухи, антивоєнні організації. Кремль останнім часом переорієнтовує акценти з США на внутрішні кризи в ЄС.
У країнах Африки, Латинської Америки та Азії російська пропаганда експлуатує антиколоніальні настрої:
- "Росія — борець з неоімперіалізмом"
- "Захід — головний винуватець глобальних бід"
- "Україна — маріонетка Вашингтона"
Як пише DW, у цих регіонах RT активно транслює сюжети, що нівелюють відповідальність Кремля за глобальні кризи.
Найпоширеніші методи впливу на західну аудиторію включають:
- Локалізоване мовлення: Численні платформи транслюють контент англійською, французькою, іспанською, арабською мовами, використовуючи лексикон і символи місцевих культур.
- Псевдоаналітика: публікації через фіктивні "аналітичні центри", які зображують Росію як "розумну альтернативу".
- Інфільтрація у соцмережі: масштабні бот-мережі, які поширюють меседжі про "українські біолабораторії", "корумпованість Києва", "зневагу до російськомовного населення".
- Підтримка крайніх рухів: фінансування правих/лівих екстремістів, які виступають проти НАТО, мігрантів, урядів своїх країн.
- Конспірологія: просування ідей змови США проти людства, підміна понять: замість обговорення фактів — емоції, страхи, сенсації.
- Дискредитація ЗМІ: кампанії проти BBC, CNN, Deutsche Welle як "брехливих медіа". Створення ілюзії, що правди не існує.
- Антизахідна сатирична пропаганда: гумористичні шоу, меми, відео на TikTok і YouTube, що висміюють ліберальні цінності Заходу.
- Перекручування історії ("українська мова — вигадка", «Крим завжди був російським», «України ніколи не існувало»), нав'язування хибних дилем ("або ми — або фашизм"), псевдологіка та мовні маніпуляції ("так званий", "вважається").
Висновки: різні аудиторії — одна мета
Пропаганда Кремля адаптується до цільової аудиторії. Вона:
- мобілізує росіян через страх, гордість і ненависть
- залякує та дезорієнтує громадян Заходу
- експлуатує недовіру до Заходу в країнах Глобального Півдня
Брехня — не випадковість, а системна зброя, її мета — не переконати, а знищити довіру до самої ідеї правди.
